Сватівська ЗОШ №8Мабуть, немає сімї, де б не виникали хоч би й короткочасні конфлікти між батьками і дітьми. Часто винні в цьому ми з вами, батьки, бо не розуміємо особливостей психіки дітей, не знаємо їхніх типових поведінкових реакцій у різних вікових кризах.
Основною причиною бурхливих проявів підлітків( вибух непокори, зухвальство) психологи вбачають в тому, що дорослі не змінюють своєї поводінки у відповідь на появу у підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями.
Центральне місце в житті підлітка посідає спілкування з товаришами. Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності. Воно в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відсуває на другий план навчання і навіть стосунки з рідними.
Виникає взаємний інтерес між хлопцями та дівчатами, бажання сподобатися, а отже, розвивається інтерес до власної зовнішності та стурбованість через неї.
Батьки намагаються стримати активність, самостійність підлітка, часто в авторитарній формі висловлюють думки про його друзів, інтереси, намагаються по-своєму планувати дозвілля дитини. Закономірно, що недовіра, неувага до життя підлітка призведуть до розриву між батьками та дітьми. Психологічні дослідження свідчать, що діти 11-14 років добре засвоїли модель спілкування з дорослими: вони знають, як уникнути конфлікту, зробити вигляд слухняної дитини. Як батьки, так і вчителі, часто зустрічаються з проблемою визначення дитині певного покарання. Якщо для учня 2 класу наказ означає негайне його виконання, то підліток на загрози відповідає впертістю. Формувати навички охайності, організованості, любові до праці не можна криками, сварками. Відповідна реакція дитини повинна бути для батьків певним сигналом того, що дитина ці накази не сприймає. Вимагати від дитини можна тільки те, що стало її звичкою, а звичка виховується, як наслідок доброго ставлення дитини до наказів.
До типових помилок у вихованні належить неврахування батьками відмінностей темпераментів (свого й дитини). Наприклад, якщо дитина перейняла повільний темперамент батька, то для рухливої, швидкої матері – це джерело постійного подразнення.
Найблагодатнішим для взаємин дитини з батьками є такий стиль спілкування, коли батьки:
• не примушують, а звертаються з проханням;
• не критикують поведінку дітей, а обговорюють її з ними;
• задовольняють найголовнішу потребу дітей – потребу в любові.
Дуже часто батьки не вміють донести любов до серця дитини. Існує п’ять основних способів вияву любові: дотик, слова; час, який приділяється; подарунки; допомога.
Поради батькам для кращого розуміння своїх дітей:
• уважно вислуховуйте свою дитину. В стані душевної кризи кожному з нас перш за все необхідний хтось, хто готовий нас вислухати. Прикладіть максимум зусиль, щоб зрозуміти проблему приховану за словами;
• оцініть серйозність намірів та почуттів своєї дитини. Намагайтеся згладжувати компромісним рішенням загострену ситуацію;
• не бійтеся задавати прямі питання. Досвід показує, що такі питання рідко завдають шкоду. Часто підліток чекає такої можливості, щоб відкрито розповісти про свої проблеми.
Створити позитивний психологічний клімат у сім’ї, задовольнити потребу дитини в любові не так просто, як може здаватися на перший погляд, особливо якщо ви виховуєте підлітка.


Памятка для батьків підлітків

• Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитину висміюють, вона стає замкненою.
• Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина росте в докорах, вона житиме з постійним «комплексом провини».
• Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.
• Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина росте в безпеці, вона вчиться довіряти людям.
• Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною.
• Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі та бути щасливою.

Як спілкуватися з підлітком?Сватівська ЗОШ №8


• Якщо дитина говорить: «Я вже доросла!» – запропонуйте їй довести це вам (і за вчинки свої нехай відповідає “по-дорослому”).
• Не підвищуйте голос, не кричіть, бо таке ставлення породжує опір дитини вашому вихованню.
• Станьте підлітку другом – довіряйте, але перевіряйте.
• Не переобтяжуйте дитину опікою та контролем.
• Головне – єдність вимог усіх членів родини.
• Поведінка батьків – приклад і взірець для дитини.

Традиційні батьківські вислови – перешкоди на шляху спілкування з підлітком.

1.Накази, команди: “прибери”, “замовкни”. Такі слова викликають у дитини почуття того, що її залишили без прав, кинули “у біді”. У відповідь діти зазвичай ображаються, починають робити “на зло”.
2.Попередження, погрози: “не прийдеш вчасно – побачиш!” При частому повторенні погроз діти звикають до них і перестають на них реагувати.
3.Нотації, лекції: “скільки разів тобі казати”, “не послухала – сама винна!” За таких докорів діти перестають нас чути, виникає те, що психологи називають “психологічною глухотою”.
4.Критика, звинувачення: “на що це схоже”, “даремно я на тебе сподівався”. Жодної виховної ролі такі фрази відіграти не можуть. Вони викликають у дітей чи активний захист (тобто напад у відповідь) чи розчарування, смуток, що в свою чергу знижує самооцінку дитини і, таким чином, породжує нові проблеми.
5.Проповіді: “ти повинен поважати дорослих” та інші. Моральні погляди та поведінка виховуються в дітях не стільки словами, скільки атмосферою в сім’ї через наслідування поведінки дорослих (діти – відображення ваших звичок). Якщо в сім’ї утримуються від грубих слів, не обманюють, поділяють порівну між усіма членами сім’ї домашні справи – будьте певні, дитина знає, як потрібно правильно поводитися.







Кiлькiсть переглядiв: 343

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Липень 2019 Наступна
ПВСЧПСН
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031